Виступ Президента України під час урочистостей з нагоди Дня Перемоги над нацизмом у Другій світовій війні
Дорогі ветерани!
Дорогі захисники Української держави!
Дорогі українці!
Товариші генерали і офіцери, сержанти та солдати!
Вітаю вас з Днем перемоги над нацизмом у Другій світовій війні!
Тут, на берегах Дніпра-Славутича, священної нашої ріки, схиляємо голови перед пам’яттю мільйонів співвітчизників, які загинули у Другій світовій війні 1939-45 років: на її фронтах, в партизанському та національно-визвольному підпіллях, рухах опору, концентраційних таборах та на примусових роботах.
Україна, не будучи в ті роки незалежною державою, за фактом, – за астрономічною сумою свого колосального внеску в розгром нацизму, – стала членом антигітлерівської коаліції. А Український народ по праву приєднався до кола націй-переможниць і засновників Організації Об’єднаних Націй.
Щонайменше шість мільйонів українців, які воювали в лавах Червоної армії, – перед Богом та історією є головними свідками неправедності і кричущої несправедливості московського пропагандистського міфу, нібито Росія виграла б війну і без України.
Ще більший цинізм, до речі, – створювати нашій країні образ начебто фашистської держави. Ясно, це робиться лише з однією метою – в очах власного, російського, народу обґрунтувати і виправдати свій злочин, а саме – агресію Росії проти України.
Та, повертаючись до років Другої світової, слід зазначити, що при очевидній провідній ролі Червоної армії, українських фронтів та радянських партизанських з’єднань, всередині України другий фронт боротьби з фашистськими окупантами відкрила Українська повстанська армія. Вона, йдучи попереду часу, вже тоді бачила Україну незалежною державою, а не частиною радянської імперії.
Українство всього світу долучилося до боротьби з нацизмом. У складі армій країн антигітлерівської коаліції – американської, британської, канадської та інших. В рухах опору різних європейських країн. На фронтах Європи, Північної Африки та Південно-Східної Азії, на Тихому та Атлантичному океанах.
Досі ці складові українського внеску в перемогу або перекручувалися, або взагалі були невідомі широкому загалу. І лише зараз, – після Революції гідності, на фоні російської агресії, яка переважній більшості українців розкрила, нарешті, очі на справжню стратегію наших сусідів щодо України, – виникли умови для того, щоби День перемоги відзначати в нашій власній українській системі координат.
Ми більше ніколи не святкуватимемо цей день за російським сценарієм, який передбачає холоднокровне використання Дня перемоги для апології експансіоністської політики щодо сусідів, для утримання їх у своїй орбіті, для відродження імперії.
У нашому ж українському календарі 9 травня, День Перемоги, завжди буде червоним, як ці маки, що символізують пам’ять про всіх загиблих.
Ми шанували, шануємо і завжди будемо шанувати ратний патріотичний подвиг наших дідів і прадідів. І на доказ тому низько вклоняємося перед усіма ветеранами, – як присутніми тут, на цьому святому місці, так і перед тими, хто святкує на інших площах та вулицях України, чи хто вже не зміг вийти і відзначає цей день вдома.
Започатковуємо і нову традицію. Вчора вперше на державному рівні разом з усіма європейськими країнами відзначили День пам’яті та примирення. Щоби не забувати про жертви тієї страшної війни, в якій загинуло понад півсотні мільйонів людей в усіх країнах світу. Із яких майже кожен п’ятий, на жаль, – з України.
Одним із символів такого примирення стало урочисте засідання Верховної Ради, в якому брали участь і ветерани Червоної армії, і ветерани УПА. І знаєте, хто їх найбільшою мірою об’єднав? – Присутні у тій же сесійній залі онуки та правнуки – українські воїни, які забезпечують існування нашої держави, захищаючи її від російської агресії. Так само як діди й прадіди захищали її в роки Другої світової.
Держава і народ тільки тоді мають майбутнє, коли вони спроможні надійно себе боронити. Це – висновок з усієї нашої історії.
В цій боротьбі за незалежність Україну підтримує увесь світ. Одним із проявів такої підтримки став широкий міжнародний бойкот сьогоднішнього параду на Красній площі в Москві.
Та найголовніші наші союзники – Збройні Сили України, Національна гвардія, інші військові структури. І зараз на вірність Батьківщині урочисту присягу складатимуть ще 500 українських воїнів – молоде поповнення окремого полку Президента України та 101-ї окремої бригади охорони Генерального штабу Збройних Сил України.
Хай назви нікого не збивають з пантелику. Воїни з цих підрозділів вже пройшли крізь горнило війни на Донбасі. Так, за час проведення антитерористичної операції в ній взяли участь 476 військовослужбовців 101-ї бригади та 34 – з Окремого полку Президента. З них за мужність і героїзм дев’ятеро офіцерів, сержантів та солдат відзначено високими державними нагородами.
У частини військовослужбовців, які сьогодні присягають, рідні й близькі беруть участь в АТО. І це ще один символ спадкоємності поколінь захисників Вітчизни, яку ми наочно спостерігаємо в ці дні. Це наше свято зібрало разом і сивочолих ветеранів і, образно кажучи, ще безвусих хлопців, які, тим не менш, надзвичайно потужно, відповідно традиції вже захищають Батьківщину.
Вірю, що військовослужбовці, які стоять в цьому строю, своєю сумлінною службою та відданістю Україні примножать славу своїх старших товаришів і своїх предків.
Дорогі молоді воїни!
Щохвилини та щомиті будьте готові захистити ваші родини, батьків і матерів, братів та сестер, рідні міста та села, захистити нашу з вами Україну.
Будьте гідними спадкоємцями героїв Другої світової війни!
У цей святковий день бажаю молодим воїнам, їх рідним і близьким міцного здоров’я, широких життєвих горизонтів, наснаги та сил у благородній справі служіння Батьківщині.
І щоб вгамувати хвилювання батьків, ще раз наголошую: за моїм наказом молоді призовники не направляються на службу в зону АТО. Четверта хвиля мобілізації, яка нещодавно звершилася, і п’ята, котра щойно почалася, концентруються на підборі старших, і головне, досвідчених і професійних кадрів.
І моя мрія як Президента – щоб наші воїни набували досвіду й майстерності в місцях постійної дислокації та на полігонах – в навчальних умовах, наближених до бойових, але не на справжній війні. Та не все, на жаль, залежить від нас.
І ми приймаємо цей виклик долі й гідно захищаємо свою країну, суверенітет та територіальну цілісність держави, її незалежність. І, пам’ятаючи ваш подвиг, наших ветеранів, які визволили Україну понад 70 років тому, ми покажемо: ми перемогли окупантів тоді, переможемо і тепер!
Робив, роблю і робитиму все, що можливо і що неможливо, для того, щоб в Україні запанував мир.
І я в це вірю.
І це моє головне святкове побажання всім українцям.
Слава ветеранам!
Слава Збройним Силам!
Слава Україні!
- 11 просмотров
