Ви є тут

Порошенко Петро Олексійович

Петро Порошенко народився 26 вересня 1965, Болград, Одеська область — український державний та політичний діяч, підприємець, мільярдер, п'ятий Президент України, засновник «Українського промислово-інвестиційного концерну».

Біографія

Після закінчення 1989 року із відзнакою факультету міжнародних відносин та міжнародного права Київського університету ім. Шевченка (спеціальність — міжнародні економічні відносини) вчився у аспірантурі.

У 1989–1992 роках навчався в аспірантурі та працював асистентом кафедри міжнародних економічних відносин Київського університету імені Шевченка.

З 1990 до 1991 роки — заступник генерального директора Об'єднання малих підприємств та підприємців «Республіка». З 1991 до 1993 роки керував АТ Біржовий дім «Україна». З 1993 до 1998 — був генеральним директором ЗАТ «Український промислово-інвестиційний концерн».

Порошенко стверджує, що свій перший капітал заробив на поставках в Україну какао-бобів — сировини для виробництва шоколаду. Згодом цей проект переріс у корпорацію «Roshen», котра об'єднує шість комбінатів в Україні і одну фабрику в Росії (Липецьк). Окрім кондитерського і цукрового виробництва,«Укрпромінвест» імпортує і збирає автомобілі, випускає мікроавтобуси «Богдан». Порошенко також є власником телеканалу — «5 канал».

2002 року захистив кандидатську дисертацію «Правове регулювання управління державними корпоративними правами в Україні». Кандидат юридичних наук. Автор монографій «Державне управління корпоративними правами в Україні. Теорія формування правовідносин» та низки наукових публікацій. Співавтор підручника «Сучасні міжнародні економічні відносини».

Родина

Батько Олексій Іванович (1936 р.н.) — генеральний директор концерну «Укрпромінвест»; мати Порошенко Євгенія Сергіївна (1937–2004); дружина Марина Анатоліївна (1962 р.н.) — лікар-стоматолог; сини Олексій (1985 р.н.) і Михайло (2001 р.н.); доньки Євгенія (2000 р.н.) та Олександра (2000 р.н.).

Політична кар'єра

На виборах 1998 року був 11-й у партійному списку СДПУ(О). Однак мандат здобув у мажоритарному окрузі № 12. Входив у парламентську фракцію об'єднаних соціал-демократів, був обраний членом Політбюро СДПУ(О).

На початку 2000 року залишив СДПУ(О) і створив фракцію «Солідарність», згодом — партію «Солідарність». Остання восени того року увійшла до Партії регіонального відродження «Трудова солідарність України» (згодом — Партія регіонів). Порошенко став співголовою утвореної партії, у березні 2001 року — заступником голови. Через півроку Порошенко залишив лави партії через принципову розбіжність поглядів.

У грудні 2001 року партія «Солідарність» увійшла до виборчого блоку Віктора Ющенка «Наша Україна», а Порошенко став керівником виборчого штабу блоку. Після парламентських виборів 2002 року опозиційний блок Віктора Ющенка «Наша Україна» вперше одержав понад 25 % голосів виборців. За списком «Нашої України» Порошенко у 2002 і 2006 роках обирався народним депутатом. Очолював парламентські комітети з питань бюджету (2002–2005) та фінансів (з 2006–2007).

Прихід Порошенка в політику завдав удару по його бізнесу через те, що він взяв участь в опозиційному політичному проекті Віктора Ющенка «Наша Україна».

З липня 2004 року — заступник керівника штабу коаліції «Сила народу», з моменту створення партії Наша Україна — в її керівництві.

8 лютого 2005 року призначений на посаду секретаря Ради національної безпеки і оборони України. 5 вересня 2005 року після висунення проти нього звинувачень з боку колишнього Державного секретаря Олександра Зінченка, подав заяву про відставку, щоб займана посада не вбачалась як можливість тиску на правосуддя. В кінці вересня подав позов на Олександра Зінченка до суду. Суд зобов'язав Зінченка принести публічні вибачення Порошенку, адже жодне з обвинувачень колишнього Державного секретаря не знайшло собі підтвердження і не було доведено в суді.

З 22 лютого 2007 року Порошенко голова Ради Національного банку України.

9 жовтня 2009 Верховна рада підтримала представлену президентом кандидатуру Петра Порошенка на посаду міністра закордонних справ, за це проголосували 240 депутатів.

23 грудня 2009 обрано Почесним професором Університету банківської справи Національного банку України.

23 березня 2012 року призначений Міністром економічного розвитку і торгівлі України.

На виборах до Верховної Ради 2012 року був кандидатом у народні депутати у окрузі № 12. З грудня 2012 року — народний депутат України 7-го скликання, до парламенту пройшов самовисуванцем. Член Комітету з питань європейської інтеграції. Позафракційний.

Після лютневих подій 2014 року (зміни влади, усунення від влади Януковича) відмовився увійти до уряду Арсенія Яценюка. У контексті Кримської кризи здійснив поїздку до Криму.

Президентство

Взяв участь у президентських виборах 2014 року; за їхніми результатами отримав більше половини (54,7%) голосів виборців, здобувши таким чином перемогу в першому турі й уникнувши другого. На виборах виступав в альянсі з Віталієм Кличком (про це було проголошено 29 березня 2014 — на з'їзді «УДАРу»). Слоган передвиборчої кампанії Порошенка — «Жити по-новому».

Приведений до присяги 7 червня 2014 року.. Того ж дня прийняв на себе повноваження Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України.

Бізнес

Здобувши вищу освіту, Порошенко розпочав власний бізнес з продажу какао-бобів. У 1990-і роки він придбав кілька кондитерських підприємств. Згодом об'єднав їх у групу «Рошен», що стала найбільшим виробником кондитерських виробів в Україні. Створені ним підприємства кондитерської промисловості принесли йому цілий стан і прізвисько «шоколадний король».

В даний час бізнес-імперія Порошенко також включає в себе кілька автомобільних і автобусних заводів (Луцький автомобільний завод, корпорацію «Богдан»), верф «Ленінська кузня», телеканал «5 канал» і ряд інших підприємств.

Звання і нагороди

  • Орден «За заслуги» II ст. (24 вересня 1999) — за вагомий особистий внесок у реформування промисловості України, активну участь у законотворчій роботі
  • Орден «За заслуги» III ст. (9 грудня 1998) — за багаторічну сумлінну роботу, вагомий внесок у розвиток української державності
  • Заслужений економіст України (21 серпня 1997) — за вагомі здобутки у праці, високу професійну майстерність та з нагоди шостої річниці незалежності України
  • Державна премія України в галузі науки і техніки 1999 року — за створення науково-промислового комплексу по виробництву свинцево-кислотних акумуляторних батарей (у складі колективу)
  • Лауреат Міжнародної премії ім. П.Орлика
  • Відзначений Почесною грамотою Верховної Ради України
  • Нагороджений іспанським орденом «За цивільні заслуги» ступеню Великого Хреста

Є автором монографії «Державне управління корпоративними правами в Україні. Теорія формування правовідносин» та низки наукових публікацій. Співавтор підручника «Сучасні міжнародні економічні відносини».

Діяльність: