Часами буває так, що людина залишає обжиті місця. Або голод, або війна гонять з насиджених місць. Діти роз’їжджаються і батьківська хата стає пусткою. Та найбільше горе - штучне переселення, коли людей силою виривали з рідної землі та кидали у безвість. Їхали вони з клумком речей, скільки могли унести руки та що можна було надягти на себе. Таким невимовним горем стала акція Вісла, коли за узгодженням диктаторів українців та поляків зігнали зі своїх місць та перегнали, мов скот, вирівнявши кордони. Те, що було українським стало польським та навпаки.
Тиранів не цікавило, як люди з тим порадять. Їх не обходили людські долі, а тим паче долі споруд та речей. Та ось починаючи з 2009 року польський мандрівник, журналіст, Пьотр Дурак зацікавився покинутими святинями Холмщини, Підляшщя та Закерзоння і почав створювати фото-нариси.
(фото з архіву п. Дурака)
Ситуація виявилася набагато гіршою, ніж він собі уявляв. Багато церков в руїні, занепадають, їх нівечать час та природа. Трохи краще збереглися ті, де служилися меси за латинським обрядом. Деякі були перероблені під костели. Така переробка означала, що знищується іконостас, руйнуються бані та деякі внутрішні елементи. Церква позбавляється своєї сутності та художньо-мистецької цінності, та принаймні зберігає сакральне призначення. Але з плином часу католики зводили більші храми, а церковці залишали. Тепер вони полишені.
Пйотр зробив цикл фото-подорожей, де показав розділ між «сакрум» та «профанум», ситуацією, де церкви ще збережені і де спрофановані ще за радянських часів (склади колгоспні, ремонтні майстерні, вбиральні тощо).
Фотограф каже: «Коли я відвідав усі храми, то почав до них повертатися і вишукувати деталі, зосереджувався на поодиноких іконах, лавах, елементах облаштування. Це надзвичайно символічні предмети, які колись трактували з величезною шаною зараз понищені вони страждають і розповідають про це. Я би хотів переказати з допомогою моїх фото трагедію цих місць».
Автор популяризує питання українсько-польських стосунків, спільної історії та моментів, які видаються болючими для обох сторін.
Він розповідає: «Щоразу більше поляків вирушає у мандрівки до покинутих місць, роблять фотографії. Для мене такими місцями паломництв є забуті церкви, для мешканця Шльонська — це покинуті фабрики та копальні. До деяких церков важко дістатися, тому це часом екстремальні мандрівки і виклик, але є люди, яким це подобається. Але немає багато таких людей, бо коли я прибуваю до якоїсь церкви, двері залатані павутиною».
До роковин операції «Вісла» у приміщенні Верховної Ради України триває виставка Дурака «По обидва боки Бугу» - зібрані фото церков з обох територій: польської та української. Автор прагне нагадати всім, до чого призводять поділи та війни.
Після експозиції в Києві виставка поїде до Львова.
- 1 просмотр
