Піхотинці їх називають "смертниками", а вони щодня методично виконують свою роботу. Ідеться про українських танкістів та тих, хто забезпечує прикриття захисникам Донецького аеропорту. Вони щодня виїжджають своїми бойовими машинами на бетонну злітку, ризикуючи життям, але розуміючи: без них українським "кіборгам" не встояти. Напередодні підрозділ танкістів вирушив на перепочинок, але позиція не залишилася порожньою.
Щоразу з боєм конвої під прикриттям танків пробиваються на Донецьке летовище і назад, у тил.
Вони приїхали на 30 днів, потім було 45, а далі збилися з ліку. На ротацію їдуть через півроку.
Ротація розпочалась, але їдуть не всі, невеликими групами. Піхота називає танкістів смертниками. Життя танка в сучасному бою лише півтори хвилини. Тіла загиблих забрати просто, тільки тепер вдається пробитися до підбитої ще кілька тижнів тому машини.
За їхні щоденні бойові заслуги та подвиги нагорі ніхто й не згадував. І командири писали рапорти на нагородження, але марно.
Правда, ні наказів про те, що бійці їдуть саме в зону АТО, ані відповідного бойового шляху, які треба вказувати в нагороджувальних листах, у більшості частин не існує. Часто за документами вояки їдуть геть не на передову, а глибоко в тил АТО. Як, наприклад, бійці, які приїхали замінити дніпропетровських танкістів, – їхали на Харківщину, а прибули на Донеччину.
Для бувалих вояків, які залишили позиції новачкам, сподівання зараз не нагороди - бодай на відпочинок, а бійцям, які прийшли на зміну, вони залишають надію на те, що все буде добре і легендарний аеропорт із його захисниками зостанеться за нами.
