Коли українці, росіяни чи білоруси приїздять до інших країн, то деякі непорозуміння викликають імена по-батькові. Як правильно перекласти, транслітерувати? Що вони означають? Як їх правильно вимовляти? Всі ці питання виникають щоразу. Тому зараз є пропозиція, аби вилучити з паспорта імена по-батькові зовсім.
Чи наразі ця зміна? Чи хочуть українці таких змін? Опитування на вулицях столиці.
«Завжди так було, не треба нічого міняти», - кажуть дві жінки літнього віку.
«Навіщо? Невже немає інших проблем?» - це вже думка чоловіка середніх років.
«Нам все одно. Хай буде», - дівчата-підлітки.
Насправді, питання не таке просте. По-батькові було прийняте в українців віддавна. В селах часто було багато людей, у яких були такі самі імена і їх ідентифікували за іменем батька: Петрів Іван, Грицьків Семен, Марія Кузмівна. Так само були поширені прізвиська за родом занять чи професією: Мина Млинар, Кузьма Гончар. Ті прізвиська з часом трансформувалися у прізвища, коли селяни отримували метрики та виїжджали до міста.
Були поширені так звані «козацькі прізвиська»: Непийпиво, Задерихвіст, Вернигора. Або так само називали козаків-новачків: Джура, Сірко, Біда, Сирота.
Зараз по-батькові крім звичайної функції ідентифікації, виконує латентну функцію легалізації патріархату. Патріархальна приналежність до батька, яка визначала майновий стан дітей, спадщину, відносини в родині. Це підкріплюється традиціями та уявленнями про «звичайну українську родину». Тому так важливо, аби задуматися, чи потрібний цей «довісок»?
Європейська практика - подвійні імена чи другі імена. Можливо, Україні варто взяти цю практику та вирватися з культурного поля «руського міра»?
Була пропозиція називати дитину за іменем матері, але поки що це виглядає аж надто екзотично.
- 8 переглядів