Kyiv-city переконані, що сценічні імена Штепселя і Тарапуньки ні про що не скажуть 30-ти – 40-річним киянам. Між тим, пранкери досить популярні в нашому соціумі. Так от, Штепсель і Тарапунька – найкращі українські пранкери радянського часу. Ви вже здогадалися, що «Штепсель» і «Тарапунька» - сценічні імена. Штепсель – це одесит Юхим Березін, Тарапунька – полтавчанин Юрій Тимошенко.
Їхня сценічна біографія розпочалася ще в студентські довоєнні роки. Інститут закінчили в трагічному 1941-ому. Практично всю війну вони провели у складі Ансамблю пісні і танцю Південно-Західного фронту. Ставши надзвичайно популярними у воєнні роки, вони не перестали ними бути і у післявоєнні. Це був двомовний дует, їхні репризи були зрозумілими у будь-якому куточку радянського союзу. Про неймовірну працездатність цих акторів свідчить той факт, зо за рік вони давали близько тисячі вистав. Народ любив Тарапуньку і Штепселя настільки, що їх була змушена любити і влада, дозволяючи критикувати радянську дійсність. Однак, Тарапунька і Штепсель не заривалися ніколи, не перетинали межу.
Люди похилого віку згадують, що в часи тотального радянського дефіциту Тарапунька і Штепсель якось заїхали на гастролі в далеке провінційне містечко. Пройшлися актори по магазинах, зібралися щось купити, але їм цукерки зважили без упаковки, не продали оселедця, бо не було у що його загорнути. Тоді Тарапунька послав Штепселя в газетний кіоск і радісно сповістив, що проблема тари для покупців вирішена. У цей час за ними невідступно слідував натовп шанувальників і з захопленням спостерігав за цією імпровізованою репризою.
Уже в 80-ті ХХ століття зі сцени столичного Жовтневого палацу Тарапунька і Штепсель критикували своєрідне прагнення витримати правильний стиль у одязі деяких жінок. Ця реприза виглядала так:
Штепсель: Друг мой, что тебя печалит?
Тарапунька: Позавчора моя дружина купила зелену сумочку.
Штепсель: И что в этом печального?
Тарапунька: Тепер вини з донькою поселено «озеленяються». Плакав мій гаманець.
Вони на сцені провели разом сорок років життя. І варті того, щоб їх пам’ятали.
- 70 переглядів