Основні гроші, які проходили через банки, чи були у власності на рахунках великих вкладників, були від цукрової промисловості. В кінці 19 - початку 20 століття близько 60% грошового потоку складали гроші, що були отримані від виробленого в губерніях цукру. По суті, Київ на той час був цукровою столицею, пише kyiv-city.com.
Столиця цукру?
Фондова біржа Києва на межі 19-20 століть мала близько 60-80 мільйонів рублів в рік обороту. Всі банки просто мріяли обслуговувати цукрових виробників. Лише Київське відділення Російського для зовнішньої торгівлі банка змогло запропонувати вигідні умови для магнатів. Тому цей банк в народі почали називати “цукровим банком”. Завдяки кредитування цукрової промисловості, банк в 4 рази збільшив свій баланс за 12 років.
Через деякий час банківський і цукровопромисловий капітали об’єднались. В 1902 році створили Синдикат цукрозаводчиків. Він контролював цукрові заводи, які вже виробляли більше 60% цукру по всій території тодішньої Російської імперії. Самі по собі цукрові імперії Бродського, Терещенка, Харитоненка, Ярошинського та Бобринського були дуже потужними підприємствами. А коли вони об'єдналися в альянс, то по суті стали монополістами і диктаторами на цукровому ринку.
Проте у цьому були й плюси. Вільні гроші магнати вкладали в інші галузі промисловості. Допомагали розбудовувати Київ, вкладались в інфраструктуру міста. Будували будинки і особняки. Багато благодійних проектів фінансувались саме за рахунок “цукрових грошей”.
Так, наприклад, Лев Бродський став головою сімейного бізнесу в 1904 році. Він побудував синагогу на Малій Васильківській вулиці. Також він допомагав фінансово при створенні Художньо-промислового музею, Троїцького народного дому (нині це Київський академічний театр оперети). Також Бродський вкладав кошти в Київську єврейську лікарню, Перше київське комерційне училище, лікарню Лихаревої, дитячої поліклініки.
Вплив війни
Найбільшого удару зазнала цукрова промисловість за часів війни. Причому саме російська армія нанесла більше шкоди.
Спочатку забрали велику долю спеціалістів на фронт. Цукрова промисловість не вважалась стратегічною. Тому її робітники підлягали мобілізації. Далі розпочали мобілізацію коней, гужового транспорту. Така політика призвела до того, що в 1916 році майже весь врожай цукрових буряків залишився на полі. Людей просто не вистачало. Довезти врожай також було важко, адже не вистачало возів і тварин. Залізна дорога також перевозила солдат, тому на цукровий буряк виділити вагони не могли. Якщо вже не вистачало і так ряду продуктів, то в результаті до них додався цукор і всі продукти, які вироблялись з його допомогою.
Перепис ласунів
1916 рік був багатий на переписи населення. Спочатку влада Києва провела перепис, щоб дізнатись, скільки всього в Києві мешканців. Потім вирішили дізнатись, скільки ж серед них ласунів. Адже цукор був в дефіциті.
Завдання було дуже важливим, адже потрібно було знайти справжніх ласунів і при цьому не давати картки на купівлю солодощів в роздрібній торгівлі тим, хто таким не являвся. Перепис проводили студенти. Було близько 500 волонтерів.
Видавали цукрові картки містянам з 7 листопада 1916 року. Спочатку були величезні черги, ажіотаж. Проте через декілька днів всі заспокоїлись.
- 103 перегляди
