У департаменті освіти запевнили, що готові допомогти усім кримчанам, хто ще виявить бажання учитися в столичних школах. Нині усі освітні заклади радо беруть учнів до своїх лав.
Наприклад, другокласник Кирим уже тиждень гризе граніт науки в київській школі. Рідну, в місті Судак, покинув. Тут із ним уся перебуває вся родина.
Діти у столичних школах розуміють, чому Кирим і ще 140 дітей із кримського півострова мусили приєднатися до них і новим товаришам раді.
Андрій Ярошевський уперше за кілька місяців знову сидить за партою. У Судаку штудіював математику російською. Але в Києві навмисне захотів навчатися українською. Цікаво, що такий вибір зробили більшість кримських школярів-біженців.
Наймолодші школярки - одні з небагатьох кримчанок, що захотіли в столиці вчитися таки в російськомовній школі. Поки що в них єдина проблема - це добиратися із приміського санаторію до центру Києва. Учора їх підвезли добрі люди, але діти незручностями не переймаються і вже активні на уроках.
Другокласниця Елзара Джемеджінова хлюпає носом і мало не плаче, бо в рідній Євпаторії залишилися хореографічна студія та друзі. Хоча каже, що з Криму виїжджала без жалю.
Російськомовна Венера Тищенко за політичним збігом зайняла місце, де ще вчора сиділа росіянка. Та покинула школу ніби через небезпеку в Україні, а Венері тут навпаки безпечніше. Зізнається, що кримські вчителі не оцінили вибору її родини залишитися українцями.
Психологи кажуть, що зміна рідної школи для дитини є стресом. Тому період адаптації може бути різний у часі, кажуть психологи і наголошують, що все пережити можуть допомогти лише рідні.
Батьки новими школами дуже задоволені і кажуть, що вони кращі за попередні.
