Публічна бібліотека імені Лесі Українки отримала дороговартісне обладнання для людей із вадами зору. Що для цього було зроблено - читайте на kyiv-city.com.
Триста тисяч гривень на закупівлю сучасної техніки за кордоном зібрали вітчизняні благодійники. Читальну залу оснастили так званими стаціонарними відеозбільшувачами, що дозволяють слабкозорим краще роздивлятися друкований текст.
Користувач може індивідуально регулювати масштаб літер, обирати комфортну для ока гаму кольорів, встановлювати контрастність та яскравість візуального матеріалу.
Окрім цього, бібліотечні комп'ютери обладнали спеціальним програмним забезпеченням, що дозволяє людям з вадами зору сприймати інформацію за допомогою аудіоканалу. Таким чином, слабкозорі можуть читати новини та книжки, працювати у нескладних текстових редакторах, користуватися електронною поштою та відвідувати соціальні мережі.
У XVI столітті Франциско Лукас винайшов абетку для незрячих, що представляє із себе набір дерев'яних дощок - барельєфів букв. Приблизно в той же час було створено ще кілька різновидів абетки для незрячих. Однак така система була не тільки складною, але і не дозволяла видавати книги великими тиражами. У XVIII-XIX століттях в Європі створюються школи для незрячих дітей, однак писемність в кожній була своя.
Це не дозволяло уніфікувати освіту. Француз Шарль Барб'є створив особливий крапковий шрифт, який призначався для шифрування у військових цілях. Для письма Барб'є використовував дошку з жолобками, на якій відповідно до певної системою наколювали точки металевим грифелем. Саме цей шрифт був покладений в основу шрифту Брайля.
Творцем сучасної писемності сліпих став французький педагог Луї Брайль, що заснував першу освітню установу для незрячих дітей. Він народився в родині шевця в січні 1809 року, а в три роки повністю втратив зір. Однак за допомогою батьків вже до шкільного віку він умів багато, навчався разом зі зрячими дітьми і був одним з кращих учнів. У віці 15 років Брайль розробляє абетку для читання і письма незрячих.
