Невідома Троєщина: чим цікава історія столичного району

Ви є тут

Евгения Кужненкова

Kyiv-city.com хоче поділитися історією Троєщини, яка пройшла шлях від безперспективного села - до спального района-мема.

Станом на 1980-й рік на лівому березі Києва вже збудовано чимало нових житлових районів — Воскресенка та Русанівка, Березняки і дарницьке Соцмісто, Лісовий та Комсомольський масиви. Але на його північному сході, у двох приміських селищах — Вигурівщина і Троєщина — ніби зупинився час: місцеві мешканці все ще жили в скромних одноповерхових хатах, брали воду з колодязів та випасали коней на краю села.

У сімдесятих роках уже були побудовані Лісовий і Північно-Броварський масиви. Троєщини, як району, ще не було, там були села – Троєщина і Вигурівщина. Місцева молодь, яка переставала ходити в школу, ходила “по коні”. Воскресенка, Північно-Броварський і Лісовий – це були конокради. У них навіть пісні свої були, приспів, правда, не пам’ятаю, але щось на кшталт: “Ей, конокради! Попереду Троєщина, позаду Вигурівщина.

Вже через рік ці села — всю Вигурівщину і частково Троєщину — знищать. На їхньому місці була запланована нова Троєщина — міська й багатоповерхова. Натомість від топоніму Вигурівщина чиновники не залишать і офіційної згадки. Як пізніше засвідчить краєзнавець Михайло Рибаков, це було зроблено «на догоду протокольним зручностям.

Наприкінці 1970-х років, щоб остаточно вирішити квартирне питання, в СРСР було розроблено понад 200 серій типових будинків. Не відставали й санітарні норми, які збільшували вимоги до «умов проживання трудящих».

На початку 1980-х років вже не вистачало міських земель для житлового будівництва, — згадує київський архітектор Юрій Репін. — Вважалося, що зведення дев’ятиповерхівок лише розтягує транспортну мережу та збільшує грошові витрати на подальше будівництво. Тому рішення лежало на поверхні: підвищити поверховість нових будинків та розмістити в них більше мешканців.