Хліб завжди займав центральне місце на столі українців. Його оберігали: випікали з молитвами, загортали у білу дорогу тканину. Викидати сухарі на двір чи кидати хліб на підлогу - вважалося гріхом. Чому хліб був основою раціону киянина - читайте на kyiv-city.com.
У 1910 році середньостатистичний француз з'їдав в день близько 600 г м'ясних продуктів, майже 500 г - молочних, трохи менше ніж 400 г овочів і фруктів і тільки 330 г хліба. Для данця основною їжею були молочні продукти, в день він вживав - 857 г молочних продуктів, а хліб опинявся на другому місці - близько 647 м Водночас на просторах неосяжної Російської імперії хлібець залишався головною їжею: кожен день усереднений підданий государя - імператора всеросійського міг дозволити собі 128 г м'яса або м'ясних виробів, 365 г молочних, 366 г - картоплі, 141 г овочів і фруктів. Недолік поживних речовин надолужувати хлібом - 855 г в день!
Київ до революції навіть називали "хлібною" столицею. Тут були десятки лавок, де кожного дня продавали свіжу випічку. На Житньому ринку були цілі хлібні ряди.
Підприємці масово вкладалися у фабрики з виробництва хліба. Дві найбільші розташовувалися на Подолі. Конкуренція у цьому бізнесі була скажена, тому підприємці вигадували нові рецепти, скидали ціну та вдавалися на різні хитрощи, аби втримати постійних клієнтів. Так, пиріжкові передтворювалися на заклади, де зазвичай збиралися гувернантки з дітьми, аби обговорити останні міські новини.
Проте, 1914 рік спустошив прилеглі до української столиці села та позбавив Київ статусу "хлібної" столиці. Продаж почали обмежувати, а згодом й взагалі перевели киян на карткову систему.
Трохи кращі часи почалися під час періоду нової економічної політики. Тоді столичним пекарням знову дали шанс попрацювати на благо всіх киян. Знову у пиріжкових почала збиратися спільнота.
Та цей період продовжився недовго. Голодомор, індустріалізація просто звели на ноль все привватне виробництво хліба. Тепер столичні магазини наповнилися фабричними "кирпичиками" та батонами.
- 1 перегляд
