Зараз у нас купа можливостей для розвитку наших дітей: купа гуртків, танцювальних студій, врешті-решт, конкурсів для талановитих дітей. Зараз підліток теоретично може бути художником, блогером, моделлю і навіть професійним музикантом. А вам би цікаво було, як би проходив навчальний процес, якби ви або ваші діти жили, скажімо, на початку XX століття? Переносимося у часі з kyiv-city.com.
За 100 років до незалежності України, школи були маленькі, а у класах могло сидіти по 50 чоловік одночасно. Тоді все життя підлітків гуртувалося навколо школи. Тут навчали базовим наукам, таким, як математики, біологія. Обов'язковою до вивчення була церковна література. В теплий період часу уроки проходили на вулиці. Тут діти могли послухати лекції вчителів. Так проходили уроки природничих наук. Проте, навчання у більшості випадків проходило взимку, тож гуртувалися діти в тіснуватих класах до того часу, як прийде сезон сільськогосподарських робіт.
У той час мало хто замислювався про мистецтво чи навчанню музиці. Традиційна народна школа не давала можливості розвивати свої таланти. Проте, був все ж таки у неї великий плюс: у земських школах могли вчитися, як хлопчики, так і дівчата. Вчителями також могли бути жінки. Тому, ближче до другого десятиліття XX століття на цю професію був великий попит.
Якщо дитина мала хист до малювання - її віддавали церковнослужителям, які займалися створенням ікон та фресок. Зазвичай, тут можна було отримати елементарні знання: дізнатися по властивості кольорів, світла та тіні, побачити, як виготовляти фарби.
Коли батьки бачили, що дитина має здібності до музики, її могли віддати до церковного хору або у допомогу бандуристам чи кобзарям. Останні до себе у помічники брали частіше дітей з дуже бідних родин, або сиріт.
