З кожним роком Хеллоуін стає усе більш популярним на території України. Сучасна молодь із задоволенням влаштовує тематичні вечірки з ночі на 1 листопада, переодягається у моторошні костюми та сповна відтворює традиційний стиль американських святкувань. Питання для kyiv-city.com досліджувала київська етнологиня, випускниця столичного університету імені Тараса Шевченка Вікторія Гресь.
Одне з найгучніших свят США, Канади, Ірландії та Великої Британії, що походить від старовинного кельтського, в Україні набирає обертів у XX столітті, разом із прийняттям Незалежності. Але, чи справді свято, котре уже кілька століть займає передові позиції на Заході, у нашій країні має історію відліком у двадцять шість років?
У південно-східній частині Донецької області, на річці Кальміус, розташоване місто районного значення – Комсомольське, засноване в 1933 році як селище Каракуббуд, у зв'язку з будівництвом копалень для видобутку вапняку. За спогадами місцевих жителів, дитинство котрих припало на 50-60 роки XX ст, таке дійство як Хеллоуін частково відтворювалося та своєрідно святкувалося у малих містах Донбасу. Це пов’язано з, так званими, переселеннями. У час, коли на Донбасі починається розвиток металургійної та гірничодобувної промисловості постає проблема дефіциту робочого класу. Українське населення на заводи не йшло, бо мало землю і самостійно могло себе прогодувати, тому Донбас став свого роду етнічним експериментальним центром СРСР.
Зі спогадів місцевих мешканців Комсомольське, будівництво залізничної станції Каракуба у 50-60 роках доповнило післявоєнну відбудову черговою хвилею міграцій. У місто почало з’їжджатися найрізноманітніше населення, і серед них з'являлися люди з округу Петсамо - історико-географічної області, що з 1920 по 1940 і з 1941 по 1944 рік належала Фінляндії.
Після війни регіон відійшов до СРСР та був перейменований на Печенгу. Міграційні процеси частково торкнулися мешканців Печенги, як робочого округу, що під тиском влади мігрували у Комсомольське задля післявоєнної відбудови. Часто переселенців, які працювали на залізничному вузлі, навідували фінські родичі.
Саме вони привезли з собою, нетипову містянам, традицію, що особливо припала до душі дітлахам. 31 жовтня діти переселенців ходили по хатах і квартирах, збираючи солодкі ласощі взамін на віршик чи пісню. Українці не розуміли суті цього дійства, а от фіни просто говорили, що так треба, чим заохочували місцевих дітлахів радо приєднуватися до цікавої забави. Також, місцеві жителі згадують і гарбуза, якого інколи носили із собою як подарунок.
Подібне дійство урізноманітнювало життя і, хоч не відтворювало усю традиційність святкування Хеллоуіну, було першими паростками, які зароджувалися саме у малих містах Донбасу.
