Ще із шкільних лав ми спостерігаємо не досить приємну ситуацію зі списуванням та обманом. Виникає питання, чому діти із сусідніх країн Європи, США та Канади навіть не замислюються щодо плагіату і списування, а навпаки, прагнуть висловити власну думку, погляд і роздуми щодо певних питань. Kyiv-city.com запитав трьох педагогів, яким принципам треба навчати дітей.
Тлумачення академічної доброчесності має постійно вживатися в школах, а його сутність роз’яснюватись та доноситись до школярів. Культура академічної доброчесності має вибудовуватись ще з дитячих садків, на власних прикладах батьків, вихователів, вчителів, і вже будучи студентами, молоді люди будуть розуміти, що плагіат це по-перше, незаконно, а по-друге, не етично.
Шкільна система освіти, має пережити певні трансформації, перш ніж культура академічної доброчесності буде поширена серед, учнів та студенів, а також посяде особливе місце в громадській думці.
По-перше, необхідно чітко структурувати завдання та розтлумачувати необхідність позначень першоджерел. Кожен має право погодитися з чиєюсь думкою, але для цього не обов’язково її привласнювати.
По-друге, потрібно підтримувати дітей щодо висловлення та висвітлення власних роздумів під час роботи над есе.
По-третє, важливо навчити дітей не боятися помилок під час виконання самостійної роботи в класі, тим самим не стимулювати списування.
Загалом, письмові завдання індивідуального та командного характеру, мають бути розроблені таким чином, щоби не допускати можливість списування. Крок за кроком ми маємо йти до того, щоби викоренити академічну нечесність та поширити культуру етичних принципів роботи в системі освіти.
- 14 переглядів
