Вони різного віку, статі. Займаються бізнесом, вчителюють, очолюють громадські організації, посміхаються, коли віддають замовлення на касі. Різні за характером та вподобаннями, вони мають одну спільну рису, прописану одним рядком: “внутрішньо переміщена особа”.
Як живеться тим, хто покинув домівку, господарство, бізнес під час окупації Донбасу - читайте у матеріалі kyiv-city.com
Досліження, оприлюднене Міжнародною організацією з міграції в Україні та Міністерства з питань тимчасово окупованих територій і внутрішньо переміщених осіб України у серпні 2018 року знайомить нас з показником “28%”. Це та кількість ВПО, що бажають повернутися додому незалежно від результату розв’язання конфлікту. Ми вирішили перевітири це, задавши єдине питання у 3х колишніх мешканців Донбасу, що зараз проживають у столиці: “Чи хочете ви повернутися додому?”.
Марині 59 років. З 1965 року вона проживала у місті Горлівка, що на Донеччині. За радянських часів Марина була провідним економістом на підприємстві, з гордістю розвішувала листи подяки у робочому кабінеті, після 1991 року змогла реалізувати себе у торгівлі і стала, як вона сама каже “бізнес-вумен”. Свій успіх вимірювала у відкритих на місцевому ринку “точках”.
Марина каже, що зараз у столиці живе спокійно, торговлею займаються тільки мої діти. За її словами, вся праця там лишилася, на Донбасі. Проте, повретатися не буде, раз діти вже сюди перебралися, вважають, що тут перспективніше.
Сімдесятирічній Олександрі повернутися до рідного Донецьку хочеться. От тільки у той, що був у 2013 році. Жінка боїться, що багато квартирний будинок, в якому вона виростила онуків - став примарою.Зв’язок втратила з усіма літніми мешканцями під’їзду. Тут завела нових знайомих.
- 1 перегляд
