Якби ми жили зараз з вами у 1917 році, завтра би прочитали новину про революцію, що розпочалася на теренах колишньої імперії. Життя у нашому місті тоді перегорнулося догори дригом . Як жили кияни, що пам'ятали старий Хрещатик? Куди ходили розважатися мешканці міста, яке поєднувало європейський стиль та автентичні риси української ментальності - читайте на kyiv-city.com.
На початку XX століття, попри всі утиски нашої культури, Київ нею жив: співав і сміявся українською, одягав картаті спідниці та квітасті вишиванки, ходив на спектаклі за участі наших акторів. Проте, була й інша сторона столичного життя, адже третину населення складали семіти.
Єврейське населення проживало або в центрі столиці, нинішньому шевченківському районі, або на Подолі.
За згадками, занотованими ще до революції, можна зрозуміти, що українське та єврейське населення жило мирно. Не було ніяких конфліктів. Про це свідчать і пізніші спогади. Наприклад, коли корінні кияни рятували єврейських малюків, коли тих гнали до Бабиного Яру.
Кияни із задоволенням ходили на Єврейський базар (зараз там стоїть Цирк та площа Перемоги), мали навіть своїх улюблених продавців, з якими не тільки обмінювалися новинами, а й вітали зі святами.
Євреї мали свою окрему школу, точніше гімназію. Вона розташовувалася на місці сучасного інституту харчових технологій.
Організували школу семітські громадівці не через утиски, а через неадаптовану систему законодавства. Так, за законом про освіту, у класичній гімназії могло навчатися не більше двох представників єврейської національності. Проте, діток, що хотіли здобувати грамоту, було набагато більше. Тому і вирішила громада відкрити свою школу. До речі, у навчанні українцям там ніколи не відмовляли, скільки б їх не просилося до школи.
- 83 перегляди